Голодомор… Ми пам’ятаємо! Ми сильні!
Голодомор… Скільки страждань у цьому слові. Живучи сучасним життям, нам подекуди важко повною мірою осягнути глибину трагедії, яку пережили наші співвітчизники у минулому столітті, зрозуміти весь масштаб дії зла і злочинів проти людяності: коли розстрілювали за п’ять колосків, виганяли на смерть запухлих від голоду дітей, забирали у селян останнє, доводили їх до відчаю, смерті, коли країну, яка здавна славиться своєю родючою землею і працьовитим народом, перетворили на суцільну братську могилу безвинних жертв штучного голоду...
В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку у четверту суботу листопада в пам’ять про тих, які померли з голоду у1932-1933 роках, запалюють свічки.
З метою гідного вшанування пам’яті жертв геноциду українського народу 1932-1933 років, вчиненого тоталітарним репресивним сталінським режимом у закладах загальної середньої освіти району 21-22 листопада було проведено заходи:
- книжкові виставки «Голодомор в Україні – геноцид української нації»;
- виховні години «Голодомор 1932-1933 років – біль серця всієї України», «Цінність хліба», «Примара голодного духу»;
- Уроки пам’яті жертв Голодомору «Ми пам’ятаємо! Ми сильні!», «Горять свічки в людських долонях жовті й білі»;
- акції «Незабудки пам’яті», «Запалимо свічку»;
- лінійки-реквієм, приурочені Голодомору 1932-1933 років в Україні «Трагічні уроки історії»;
- виховні заходи на тему: «Скорботна пам'ять поколінь», «День жалю…день скорботи, печалі запалив нашу пам’ять…свічу…».
Страшна пам’ять про ті лихі часи живе у кожному з нас, на ментальному рівні. Недарма українцям досі соромно викидати хліб та будь-яку їжу. Бо в нашій історичній пам’яті є біль від голодної смерті рідних та близьких.
Ми маємо згадувати жертв Голодомору-геноциду, прямо називати винуватців трагедії для того, щоби це найжорстокіше сплановане масове вбивство людей ніколи більше не повторилося.
